У центрі цієї казки — не лише пригоди маленького героя. Це історія про дім, родину та силу любові, яка веде людину назад до своїх.

На лівому рукаві зображені гуси-лебеді, які допомагають Івасику-Телесику дістатися додому. Птахи ніби підхоплюють героя на своєму шляху та несуть його до безпеки.

У цій сцені особливо відчувається один із головних мотивів казки — порятунок приходить тоді, коли герой не втрачає надії повернутися додому. Гуси-лебеді стають символом допомоги, захисту та дороги до рідних.

На правому рукаві зовсім інший настрій. Тут змій підстерігає Івасика-Телесика під час риболовлі. Його довге тіло огортає гілки, ніби сама небезпека ховається серед природи та чекає на свій момент.

Поруч зображений сам герой у човні — маленький у порівнянні зі змієм, але не беззахисний. Так виникає головний контраст композиції: дитина перед великою небезпекою та сила, яка допомагає їй її подолати.

Обидві сцени поєднані рослинною гілкою. Вона проходить крізь композицію як своєрідна нитка шляху, що з'єднує різні моменти казки. На одному боці — випробування, на іншому — порятунок і дорога додому.